Людина народжується на світ не для того,

                                                                         щоб зникнути безвісною пилинкою.

                                                                        Людина народжується,

                                                                         щоб лишити по собі слід вічний.

                                                                                                              В.О.Сухомлинський

     Національна школа в Україні має свою історію та глибоке коріння. Її розвиток пов’язаний з іменами кращих педагогів, ідеї яких не втратили актуальності і сьогодні.

     В.О. Сухомлинський – педагог світового рівня, український просвітитель, людина енциклопедичних знань. Його педагогічні ідеї є актуальними і для сучасної науково-методичної роботи в системі підвищення кваліфікації вчителів.

      Великого значення надають вивченню і впровадженню педагогічних ідей великого педагога В.О. Сухомлинського  й освітяни м. Кам’янського.

      1 листопада 2018 р. представники Департаменту освіти і науки та директори Кам’янських шкіл  в рамках міського семінару-практикуму «Взаємодія всіх учасників освітнього процесу в умовах створення громадсько активної школи в навчально – виховному комплексі № 24» здійснили екскурсію до Павлиської школи, де  довгий час працював директором В. О. Сухомлинський. Під час подорожі директор НВК № 24 Т.Котенко провела історико-педагогічний альманах «В.О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю»

     Павлиш... Маленьке селище, яке загубилося в неозорих степах України. На високому пагорбку при дорозі стоїть будинок із червоної цегли, споруджений майже сто років тому. Це — відома на весь світ Павлиська школа, у якій двадцять два роки пропрацював найвидатніший педагог сучасності Василь Сухомлинський.

     Школа В. О. Сухомлинського – це живильне джерело мудрості. Її по праву можна назвати ідеалом педагогічної майстерності. Вона відома на весь світ.

     Сьогодні бути директором Павлиської школи – велика честь. І багато хто думає, що це особлива школа. А насправді вона маленька, двоповерхова, стара, цегляна – її збудували ще на

п. ХХ ст. Школа стара, але вчать у ній по-новому.

      Пройшовшись територією школи, відчуваєш, що тут все нагадує про Людину та Вчителя, який «серце віддав дітям».

      У Павлиській середній школі збереження і примноження природних багатств стало провідною, головною стороною трудового життя учнівського колективу і кожної особистості. У цій школі становлення колективу, власне, з того і починається, що дітей об'єднує піклування про живу природу. За традицією, яка склалася у школі, колектив першокласників закладає свою маленьку алею, доглядає за плодовими деревцями, посадженими першокласниками. З початку  шкільного життя починається й догляд за полезахисними лісонасадженнями, які відіграють велику роль у малолісних районах Півдня. Уже в 10—11 років діти переживають перше громадянське почуття гордості, коли вони бачать цінності, створені їхніми руками: посаджені маленькі саджанці стають гіллястими деревами, плодові дерева й виноград починають плодоносити.

     Ще навесні 1953 р. на площі понад 2 га старшокласниками, батьками та вчителями під безпосереднім керівництвом

В. О. Сухомлинського були висаджені саджанці яблунь, груш, абрикосів, вишень, черешень, слив, горіхів, персиків, айви.

     Десятки років школярі дбайливо доглядають дерева в саду, який Василь Олександрович назвав Садом Матері.

     Щороку, на початку травня, дерева вкриваються білосніжним цвітом, влітку та восени на їхньому гіллі наливаються соком фрукти.

     Із Садом Матері пов’язано багато трудових традицій, які започаткував В. О. Сухомлинський. У його спадщині велика увага приділяється вихованню в учнів дбайливого ставлення до природи. Немає потреби нікого переконувати в тому, наскільки це питання актуальне сьогодні.

     Видатний педагог твердив: «Дерево, висаджене в шкільні роки, є для кожного живим нагадуванням про товариша, про міцну дружбу». Ці настанови ми використовуємо для відродження загальнолюдських моральних і духовних цінностей.

    Надзвичайно цікавою була екскурсія до педагогічно-меморіального музею В.О.Сухомлинського. Після відвідин цього музею розумієш, у чому його незвичайність - усі експонати живі.

     Музей В. О. Сухомлинського у смт. Павлиш - це педагогічно-меморіальний музей, присвячений життю та діяльності заслуженого вчителя УРСР, члена-кореспондента Академії Педагогічних Наук СРСР, Героя Соціалістичної праці, дитячого письменника, автора багатьох педагогічних праць, колишнього директора Павлиської середньої школи (зараз Навчально-виховного комплексу «Павлиська загальноосвітня школа I-III ст. №1 - ліцей імені                                                В. О. Сухомлинського»).

     Експозиція музею поділяється на дві частини. Перша – педагогічна (три експозиційні зали, де експонати розміщені за хронологічним принципом). Друга – меморіальна (службовий кабінет і квартира родини Сухомлинських).

     Невеликий коридор з’єднує службові приміщення з квартирою, де жила сім’я Сухомлинських. Обстановка проста і скромна. Тут все лишилось, як було за життя педагога і його родини. Експонуються вітальня та особиста бібліотека, яка нараховувала декілька тисяч художньої, політичної, філософської, публіцистичної літератури. В одній із кімнат зібрано фото учителів і випускників Павлиської середньої школи (1947-1948 рр.).

     У центрі першого залу знаходиться бюст, що є авторською копією пам'ятника на могилі педагога (скульптора О. Скоблікова, архітектора                            Г. Ігнащенко), він розташований на фоні слів «Серце віддаю дітям», що були не тільки назвою його найвідомішої книги, а й девізом усього життя.

     У музеї обладнаний невеликий кінозал, де відвідувачі мають можливість переглянути хронікально-документальні фільми «Учитель», «Серце віддаю дітям», «Роздуми про допитливість», «Родина Сухомлинських» та інші.

     Зацікавлені можуть оглянути шкільну садибу: кілька приміщень навчального призначення, шкільний сад, «зелені класи».

     Педагогічно-меморіальний музей було відкрито після смерті педагога за ініціативою колективу Павлиської середньої школи. Спочатку це була невеличка виставочна кімната, яку оформили вчителі та учні. У 1972 році дружина Сухомлинського Ганна Іванівна передала до фонду музею 1500 експонатів (сімейну бібліотеку, особисті речі, рукописи). У цей же час музею було виділене приміщення для експозицій і передана квартира, де двадцять два роки жила сім’я Сухомлинських. Ця будівля споруджена ще у 1910 році. У ній спочатку містилась земська школа. Нині фонд музею має 21738 одиниць збереження, загальна експозиційна площа 230 квадратних метрів. Тут можна  познайомитись зі збереженою педагогічною документацією школи 1950-60-х років, певною частиною творчих матеріалів учителів і учнів, підготовчими матеріалами, рукописами до літературних та науково-педагогічних праць Василя Олександровича, особистими документами педагогів.

     Цікаво було оглянути і  шкільну садибу, кілька приміщень навчального призначення, бібліотеку, шкільний сад, «зелені класи».

     Виховання у дітей любові до рідної землі, рідного слова, увага до дітей з особливими освітніми потребами – ці питання також займали чільне місце у педагогічній діяльності Василя Олександровича. Сьогодні вони послідовно узагальнюють багатоаспектний процес формування всебічно розвиненої особистості, розкривають самобутні педагогічні ідеї, які реалізуються в роботі Нової української школи.

     У 1990 році створено Українську асоціацію імені Василя Сухомлинського, яка об’єднує усіх освітян, послідовників Павлиського вчителя. Вона ініціює проведення Всеукраїнських педагогічних читань та Міжнародних науково-практичних конференцій «Василь Сухомлинський і сучасність».

     Ми з цікавістю познайомились із матеріалами, які засвідчують довготривалість і результативність педагогічного успіху в Павлиській школі. На згадку про освітян міста Кам’янського, директором департаменту з гуманітарних питань Т. Онищенко, музею було подаровано портрет видатного вчителя.

     На завершення учасники семінару побували біля могили, де похований В.О. Сухомлинський, побачили його пам’ятник, душею і серцем відчули всю величність цієї мудрої і розумної людини. Світлий, теплий, мистецький талант Василя Сухомлинського подарував гостям вічні цінності – загальнолюдські й національні – у найвищих злетах думки й слова, душі і серця. Усе це ми відчули, доторкнувшись до речей, якими користувався великий вчений, педагог, учитель.

     Після екскурсії  всі осмислювали спадщину великого гуманіста, по-новому відкривали в собі нове бачення шкільних реалій, шукали шляхи розв’язання сьогоденних проблем, планували нові заходи щодо вивчення та використання досвіду видатного педагога в сучасних умовах роботи школи.

Фотоальбом семінару