Кам'янське. НВК № 24


запам'ятати

 




Класна оцінка

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

Особистісно-орієнтований підхід до учнів в процесі викладання іноземних мов

Вступ

Я, Кирпенко Анеля Василівна, працюю над проблемою «Особистісно-орієнтований підхід до учнів під час викладання англійської мови». Існує принципова відмінність особистісно-орієнтованої освітньої технології від традиційної. Орієнтований підхід не може бути досягнутий тільки за рахунок включання учнів в предметну діяльність. Необхідне поетапне формування розумових дій, укрупнення дидактичної одиниці та інших.

Освіта на особистісному рівні це суб’єктивне сприйняття реальності. В роботі учителя особистість завжди виступає дійовою особою, співучасником, а то й ініціатором в процесі навчання. Теоретична назва ідеї   особистісно-орієнтованого навчання бачиться в розкритті природи та умов реалізації  особистісно-розвиваючих функцій учбового процесу, у визначенні цільових, змістових задач.

Необхідно бачити цілісність освітнього процесу, особистісно розвиваючі функції навчання. Раніше і в наш час стверджується, що навчання предмету формує знання, вміння, розвиває особистість учня. Але все це мало відповідає механізмам особистісного розвитку.

 

Основна частина

Необхідно відмітити два елементи, які стоять перед суб’єктом змісту освіти.

1)  Дидактичний, що існує незалежно від процесу навчання у вигляді навчально-програмних матеріалів;

2)  Особистісного досвіду, що здобувається на основі суб’єкт- суб’єктного спілкування та ситуацій, які проявляються у формі переживання, саморозвитку.

Особистісно-орієнтований зміст не можна відривати від навчальної ситуації.

Конструювання навчальної ситуації припускає використання наступних типів технологій:

Навчальний діалог можна вважати специфічним видом технології. Діалогічність на уроках іноземної мови виступає як одна з важливих характеристик навчального процесу, як джерело особистісного досвіду і інших функцій особистості.

Досвід діалогічного спілкування накопичується в учнів поступово, тому на початкових етапах, він неминуче включає елементи формальної організації: виклад сценарію, розподіл ролей і т.д. Тому виникає необхідність виділити рівні сформованості навчального діалогу:

-       Жорстоке ставлення учнів до правильних відповідей;

-       Обмін незалежними думками і висловами;

-       Взаєморозуміння, прагнення до саморозкриття;

-       Прагнення до розуміння іншого, до пошуку нової істини.

Необхідно використовувати наступні елементи технології:

-       Готовність учнів до діалогічного спілкування, визначення базових знань, комунікативного досвіду, а також сприйняття інших точок зору;

-       Пошук опорних мотивів, тобто тих хвилюючих учнів питань і проблем;

-       Продумування різних варіантів розвитку сюжетних ліній в процесі роботи;

-       Проектування способів взаємодії учасників дискусії, їх можливих ролей та умов їх прийняття учнями;

-       Використання імпровізації, коли важко заздалегідь передбачити поведінку його учасників.

Особлива роль належить імітаційно-ігровим ситуаціям на уроках іноземної мови.

У традиційному навчанні переслідуються чисто навчальні цілі –запам’ятати, знайти, зрозуміти, викласти. А гра цінна своєю мотивацією, творчим, партнерським станом особливості.

Повинна бути вільна діяльність. Гра неодмінно містить змагання, конфлікт, прийняття ролі та результат. Все це до певної міри вище повсякденного життя, загострює стан змагальності.

З вище сказаного очевидно, що навчання іноземної мови вимагає особистісного-орієнтованого підходу в більшій мірі, ніж будь-який інший навчальний предмет, тому що тут задіяна мова учня.

А мова – це засіб вираження його суто індивідуальних почуттів, емоцій, поглядів. Будь-яке висловлювання учня має бути природно мотивованим. Отже, для досягнення цілей навчання, для розвитку комунікативної компетенції учнів необхідно, насамперед, спілкування.

Сучасний учень – це особистість, якій все цікаво. Йому хочеться знати про культуру інших країн,він багато подорожує і спілкується, прагне бути всебічно розвиненим, а, отже, учень отримує доступ до культурних цінностей нової для нього країни, розширюючи свій кругозір.

У сучасних умовах освіта реалізується за допомогою різноманітних технологій, метою яких є розвиток, зростання творчих інтересів і здібностей кожної дитини, стимулювання його навчальної діяльності. Однією з таких технологій є навчання у співпраці та ігрові технології.

 

Прийоми та засоби особистістно-орієнтованого навчання іноземної мови в середній школі.

Перш за все, повинно бути навчання у співробітництві, як засіб підвищення якості навчання іноземної мови. В наше суспільство прийшло усвідомлення необхідності володіння хоча б однією іноземною мовою. Будь-якому фахівцеві, якщо він хоче досягти успіхів у своїй галузі, знання іноземної мови життєво важливе. Тому мотивація до вивчення іноземних мов різко зросла. Основними труднощами зараз є недолік активної усної практики, відсутність необхідної індивідуалізації і диференціації навчання.

Мета навчання іноземної мови в школі – це оволодіння комунікативною компетенцією, тобто практичним оволодінням іноземною мовою.

Нажаль практично всі підручники іноземної мови не враховують особливості предмета, комунікативної направленості викладання. Тому вчителі іноземної мови компенсують цей недолік за рахунок використовування методів, прийомів навчання, технологій навчання. Вчителі відбирають, опрацьовують матеріал, щоб надати можливість усної практики кожному учневі на уроці не менше 15-20 хвилин. При цьому я забезпечую можливість індивідуалізації та диференціації навчання з урахуванням здібностей дітей.

Такий підхід повністю відповідає специфіці нашого предмета. Якщо мі навчаємо практичного володіння того чи іншого виду мовленнєвої діяльності, то навчати цього можна лише через практику в цьому виду діяльності. На уроці більшу частину часу повинні практикуватися учні. Це проблема активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці.

Необхідно показати прийняті в наших умовах способи реалізації даного підходу на уроках іноземної мови.

Сучасні навчальні посібники з педагогічної психології (R. Lefrancois “psychology for teaching”,1991; Michael J. Ash “Educational psychology. A classroom perspective”, 1992)  відносять до гуманістичного напрямку в навчанні: так звані відкриті школи (open education or open classrooms), індивідуальний стиль навчання (The learning-styles approach)і навчання у співпраці ( cooperative learning). У Великобританії, Австралії, США є досвід навчання учнів за індивідуальними планами.

У США і зараз можна знайти чимало великих відкритих шкіл, але вони обмежуються початковим етапом навчання. Учні в таких школах навчаються за індивідуальними планами (worksheets), які вони складають спочатку під керівництвом вчителя, а потім поступово абсолютно самостійно на день, тиждень, місяць. Навряд чи можна говорити про використання таких дидактичних систем для масового навчання в наших школах.

Ось чому вчителям представляється найбільш цікавим для масової школи досвід навчання у співпраці, як загально дидактичний підхід. Особливо, якщо врахувати той факт, що ці технології цілком органічно вписуються в класно-урочну систему, не зачіпають зміст освіти.

Ці технології допомагають розкривати потенційні можливості кожного учня. Враховуючи специфіку предмета «іноземна мова», ці технології можуть забезпечити необхідні умови для активізації пізнавальної та мовленнєвої діяльності кожного учня групи, надаючи кожному учневі можливість усвідомити, осмислити новий мовний матеріал, отримати достатню усну практику для формування необхідних навичок і вмінь.

Навчання у співробітництві (cooperative learning), навчання в малих групах відноситься до технологій гуманістичного напряму в педагогіці. Основна ідея цієї технології – створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях.

Учні різні – одні швидко розуміють пояснення вчителя, легко опановують лексичний матеріал, оволодівають комунікативними вміннями, іншим потрібно не тільки більше часу на осмислення матеріалу, але й додаткові роз´яснення. Такі діти соромляться задавати питання при всьому класі, а часом просто не усвідомлюють, що конкретно вони не розуміють, не можуть сформулювати правильно питання. Якщо в таких випадках об´єднати дітей у невеличкі групи (по 3-4 дитини) і дати їм одне спільне завдання, обумовивши роль кожного учня групи у виконанні цього завдання, то виникає ситуація, в якій кожен відповідає не тільки за результат своєї роботи, але й за результат всієї групи. Тому слабкі учні намагаються з´сувати у сильних всі незрозумілі з ними питання, а сильні учні зацікавлення в тому, щоб усі члени групи, в першу чергу слабкий учень, досконально розібралися в матеріалі, а заодно і сильний учень має можливість перевірити власне розуміння питання, дійти до самої суті. Таким чином, спільними зусиллями ліквідуються прогалини. Це загальна ідея навчання у співпраці.

Наприклад, я хочу ознайомити учнів з новим граматичним матеріалом (The Past Indefinite Passive). При цьому дуже важливо, щоб нове граматичне явище було осмислено правильно, бо від нього багато в чому залежить подальше оволодіння навиком.

Необхідний особистісно-орієнтований підхід. Така практика усна або письмова потрібна кожному учневі групи. Якщо учні будуть працювати фронтально, то слабкі учні ризикують так і не зрозуміти, чому потрібно виконувати завдання так, а не інакше. Якщо робота буде організовано індивідуально, то тим більш слабкі учні не зможуть самостійно розібратись в новому матеріалі. У малих же групах, організованих так, щоб у кожній групі, що складається з 3-4 осіб, обов´язково був сильний учень, середній і слабкий, при виконанні одного завдання на  групу, учні ставляться завідомо в такі умови, при яких діяльність учні дає результат усієї групи.

Практика показує, що разом вчитися не тільки легше і цікавіше, але і значно ефективніше. Причому важливо, що ця ефективність стосується не тільки інтелектуального, але й морального рівня учнів.  Допомогти одному, разом вирішити будь-які проблеми, розділити радість успіху чи смуток невдачі – це і є головна ідея у співпраці – вчитися разом.

 

Рецензія

Метод особистісно-орієнтованого підходу до учнів в процесі викладання іноземної мови набув широкого визнання не тільки за кордоном, але й у нашій країні також. Наш час диктує важливість знання іноземних мов. Необхідне поетапне формування розумових дій, укрупнення дидактичної одиниці та інших. Освіта на особистісному рівні – це суб´єктине сприйняття реальності. В роботі учителя особистість завжди виступає дійовою особою, співучасником, а то й ініціатором в процесі навчання. Теоретична назва ідеї особистісно-орієнтованого навчання бачиться в розкритті природи та умов реалізації особистісно-розвиваючих функцій учбового процесу, у визначенні цільових, змістових задач.

Особистісно-орієнтований зміст не можна відривати від навчальної ситуації.

Навчання повинно бути у співробітництві як засіб підвищення якості навчання іноземної мови.

 

Скачати роботу можна ТУТ

Подобається