Кам'янське. НВК № 24


запам'ятати

 

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського "ХАІ"

Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України
Педагогічна преса Національна дитяча гаряча лінія

ФОРМУЄМО ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ МОЛОДОГО ВЧИТЕЛЯ

    Успішна педагогічна діяльність молодого вчителя залежить не тільки від його професійної підготовки і особистих якостей, а й від того, у який колектив він потрапить, які умови праці й побуту йому створять, яку нададуть методичну допомогу, як стимулюватимуть його ініціативність і творчість.

    Випускники педагогічних ВНЗ здебільшого мають непогану фахову підготовку, але їм бракує знань і досвіду в питаннях методичної підготовки, діяльності учнівського колективу, ведення шкільної документації, у роботі з батьками.

    Професійне становлення та зростання молодого вчителя можна умовно поділити натри етапи адаптації:

Перший етап — ознайомлення молодого вчителя з вимогами до професії, його включення в самостійну професійну діяльність, зіставлення рівня готовності до роботи з вимогами навчально-виховного закладу.

Другий етап процес подолання труднощів у навчальній діяльності і початок формування майстерності.

ретій етап — етап високої адаптованості, яка склалася як результат ефективної діяльності вчителя на попередньому етапі. Молодий учитель характеризується високим рівнем самостійності, творчим підходом до навчальної діяльності.

    На всіх трьох етапах молодий учитель відчуває протиріччя між зростаючими вимогами до професійної майстерності педагогів та недостатнім рівнем власної кваліфікації. Тому вчитель- початківець потребує особливої уваги з боку адміністрації, педагогічного колективу.

    Стажуванню (як перспективному засобу забезпечення професійного становлення педагога) „ необхідно приділити особливу увагу, адже багато залежить від того, хто буде поруч із молодим учителем, стане його наставником, підтримає, допоможе знайти правильне рішення в складних ситуаціях, повірити у власні сили. Педагогічне шефство (наставництво) дає можливість управляти процесом професійного становлення молодого педагога, допомагає досвідченому вчителеві працювати з молодими спеціалістами в тісному контакті, за якого передача останнім знань, умінь і навичок, розвиток «їхніх професійних здібностей, набуття педагогічної майстерності є найбільш ефективними.

    Як організовується стажування молодих спеціалістів у загальноосвітніх навчальних закладах?

    Загальне управління стажуванням молодих спеціалістів здійснюють районний відділ освіти і райметодкабінет, які складають і реалізують план організації допомоги та контролю за стажуванням молодих спеціалістів.

   Провідна роль у забезпеченні стажування молодих спеціалістів належить адміністрації шкіл. Відповідальність за його проведення покладається на директора чи його заступника з навчально-виховної роботи.

   Орієнтовний алгоритм організації стажування має такий вигляд:

-   Директор із числа найкращих учителів призначає наставника (враховуються побажання досвідченого вчителя й початківця), який є безпосереднім керівником стажування.

-   Розробляється пам'ятка для наставника і стажиста.

-   Наставник розробляє спільно зі стажистом індивідуальний план роботи і подає його на затвердження директорові чи заступнику директора.

-   Затверджується індивідуальний план стажування молодого спеціаліста з урахуванням методичної теми, над якою працює школа.

-   Під час складання розкладу уроків враховується необхідність взаємовідвідування уроків стажистом і його наставником.

-   Здійснюється внутрішньошкільний контроль за діяльністю наставника і стажиста та управління нею.

-   Підбиваються підсумки стажування молодого спеціаліста і розробляється план підвищення рівня його педагогічної майстерності протягом наступних 2 років. Як бачимо, безпосереднім керівником стажування молодого спеціаліста є учитель-наставник.

Його основні функції такі:

-   професійно-освітня (наставник допомагає молодому вчителеві в удосконаленні його професійних умінь, підвищенні рівня загальнонауковоїта методичної підготовки, у формуванні педагогічної спостережливості й уяви, педагогічного такту);

-   виховна (наставник активно впливає на формування ціннісних орієнтацій, залучення до системи самоосвітньої роботи);

-   функція впливу авторитету наставника (ґрунтовно вивчивши здібності молодого вчителя, його нахили, інтереси, ставлення до колективу тощо, наставник повинен намагатися стати авторитетом для нього, стимулом для його самовиховання, більш швидкого включення в колектив);

-   самоосвітня (наставник учиться сам для того, щоб допомогти молодому вчителеві бути в курсі новітніх досягнень у галузі психологічної і педагогічної наук, методики викладання спеціальних дисциплін).

   Педагогічне шефство передбачає також виховання в учительської молоді високих моральних якостей, розвиток творчості й самостійності. У процесі спілкування з досвідченим колегою педагог- початківець не тільки запозичує досвід, зразки, прийоми праці, а й виробляє власний стиль діяльності.

   Основні методи роботи, які використовують наставники в школах:

1)   Бесіда з молодими спеціалістами за конкретними розділами педагогіки, з питань наукового змісту предмета, методики викладання.

2)   Обмін думками щодо змісту нових здобутків психолого-педагогічної науки, педагогічної практики.

3)   Спільне моделювання системи уроків з теми або окремого уроку, виховного заходу.

4)   Випереджальне проведення уроків для молодого колеги.

5)   Консультування молодого вчителя щодо організації навчально-виховного процесу.

6)   Спільна підготовка дидактичного матеріалу.

7)   Відвідування уроків, позакласних занять із подальшим детальним їх аналізом тощо.

     Особливу увагу наставники приділяють запобіганню негативним проявам поведінки молодого вчителя: зарозумілості, вередливості, зверхньому ставленню до колег, учнів, батьків, безвідповідальності стосовно повсякденних обов'язків — і водночас підтримують ініціативу, творчий пошук.

    Спостереження, опитування вчителів, вивчення досвіду молодих спеціалістів дозволяють зробити висновок, що у вчителів-початківців більшість труднощів має емоційно-комунікативний характер, серед яких можна виділити такі, як:

1.    Адаптація до педагогічної діяльності.

2.    Проблема першого знайомства з класом.

3.    Вивчення колективу класу (в умовах незнання методів виховання чи невміння їх застосовувати).

4.    Організація контакту з класом.

5.    Вибір правильного тону і стилю стосунків.

6.    Управління своєю поведінкою у школі в різних ситуаціях.

7.    Уміння звертатися до дітей у ході педагогічної діяльності.

8.    Майстерне володіння словом.

9.    Професійно-лексична підготовка.

10.          Органічне поєднання дій та спілкування  з дітьми.

11.          Уміння спілкуватися в різноманітних ситуаціях (на перерві, під час роботи гуртків, проведення батьківських зборів тощо).

12.          Уміння діяти оперативно, гнучко.

13.          Уміння орієнтуватися в психологічній атмосфері, настроях дітей.

14.          Здатність захоплювати дітей навчальним матеріалом.

15.          Уміння швидко емоційно переключатися в потрібних ситуаціях.

16.          Мімічна, пластична виразність і привабливість.

17.          Уміння вирішувати завдання творчого характеру.

18.          Педагогічна спостережливість та проникливість.

19.          Професійне педагогічне мислення.

20.          Уміння грати з учнями.

21. Наявність здібностей до подолання внутрішньої тривоги (роздратованості), негативних установок на окремих учнів.

22.          Уміння правильно спланувати власний робочий час.

23.          Уміння адекватно виявляти та передавати педагогічне відчуття (гніву, радості, подиву, захоплення).

24.          Уміння прогнозувати.

25.          Уміння працювати в ситуації емоційного напруження.

    Безпосередню допомогу вчитель знайде в ході співбесіди при обговоренні та з'ясуванні цих важливих для себе питань. Саме ці питання можуть і повинні бути першорядними в практичному та психологічному становленні педагога.

Відомі три методики спілкування:

-   Моделювання педагогічного спілкування («педагогічні ігри»),

-   Мікровикладання, коли для засвоєння кожного педагогічного прийому проводять пробні мікро- уроки для малої групи учнів з наступним аналізом та обговоренням.

-   Використання чужого досвіду.

    У кожній із запропонованих методик є свої плюси і мінуси. Але  найсуттєвіше в них — аналіз процесу спілкування учителя і учня. Одержані при цьому знання — база для формування відповідних умінь.

Однією з необхідних умов успішного професійного зростання молодого вчителя є цілеспрямована й систематична самоосвіта.

Слід підкреслити: саме самоосвіта, бо, за словами Жан-Жака Руссо, тільки вона спроможна сформувати справді ерудовану та всебічно розвинену особистість, якою, без сумніву, мусить бути освітянин.

    Самоосвіта вчителя-стажиста має суттєве значення для реалізації на практиці раніше отриманої освіти, формування вмінь професійної педагогічної діяльності.

     Слід виокремити декілька критеріїв готовності вчителя-стажиста до самоосвітньої діяльності:

-   уміння вибрати напрям пошуку необхідної літератури, визначити, у яких публікаціях є відповідь на запитання, що цікавлять молодого педагога; у яких періодичних виданнях можна знайти потрібну інформацію; у яких бібліографічних покажчиках має бути інформація, що цікавить стажиста;

-   здатність, працюючи з конкретним педагогічним досвідом, зрозуміти основну ідею досвіду, осмислення молодими педагогами особистого досвіду;

-   потреба в різнобічній педагогічній діяльності як одному із засобів підвищення рівня своєї педагогічної культури.

   Відповідно до чинних нормативних документів, адміністрація школи не має права вимагати від учителя планування самоосвіти, але це не виключає необхідності здійснення контролю за нею з боку адміністрації та громадських організацій. Необхідною умовою плідної роботи молодих спеціалістів є відповідна організація самоосвіти шкільною адміністрацією.

Ідеться про:

-   створення оптимальних умов для самоосвітньої роботи;

-   організацію семінарів-практикумів для вчителів з питань прийомів і засобів організації самоосвітньої роботи;

-   визначення конкретних вимог до вчителів стосовно самоосвіти;

-   забезпечення внутрішньошкільного контролю за цією ділянкою методичної роботи.

    Що залежить від шкільної адміністрації у справі створення максимально сприятливих умов для плідної самоосвітньої роботи вчителя?

Це:

-   збільшення кількості вільного часу молодого педагога;

-   наявність у розпорядженні вчителів шкільної та власної бібліотек;

-   хороший методичний кабінет, який, згідно з Положенням про методичний кабінет середнього закладу освіти, рекомендується створювати в усіх освітніх закладах, щоб він був «організаційним центром методичної роботи з педагогічними працівниками».

Важливо стимулювати самоосвітню діяльність учителя-стажиста.Зазначмо деякі шляхи вирішення цієї проблеми:

-   осмислення педагогічного досвіду та методичних рекомендацій з позицій науки, усвідомлення принципів, закономірностей, ідей, що лежать в основі досвіду, який вивчається, або методичних рекомендацій;

-   залучення молодих педагогів до активної роботи методичних об'єднань. Слід у планах роботи методичних об'єднань передбачити виступи молодих учителів з певних теоретичних питань;

-   відкриті уроки, які молоді вчителі проводять на останньому, заключному, етапі стажування (у квітні—травні), та їхні творчі звіти перед педагогічним колективом;

-   захист підготовленого вчителем-стажистом реферату з педагогічної проблематики;

-   одним із головних шляхів стимулювання самоосвітньої діяльності молодих учителів є творча атмосфера, яка існує в педагогічному колективі. Тому керівництво самоосвітою вчителів-стажистів тісно пов'язане з роботою зі створення такої атмосфери.

    Найвищою формою самоосвіти педагога є проблемний семінар, тобто організаційна форма наукової роботи з кадрами, об'єднаними спільним інтересом до конкретних питань діяльності школи і прагнення до вдосконалення практики. Саме проблемний семінар — найбільш вдала форма навчання педагогів, яка поєднує перспективний педагогічний досвід, набутий багатьма вчителями, з результатами наукових досліджень, спонукає педагога шукати шляхи вирішення реальних педагогічних завдань та розв'язання ситуацій.

Наведемо перелік завдань, які обов'язково повинен виконати молодий спеціаліст протягом першого року роботи в школі:

-   розробка календарно-тематичного планування з урахуванням особливостей класу і навчальних програм;

-   розробка технологічної карти навчальних заходів за однією з тем навчального курсу з урахуванням результатів вхідного контролю;

-   розробка циклу тестових завдань для проміжного й тематичного контролю;

-   розробка циклу різнорівневих контрольних робіт для проміжного й тематичного контролю;

-   розробка програми ліквідації прогалин у знаннях учнів з урахуванням вхідного контролю;

-   розробка планів уроків різних типів;

-   розробка сценаріїв навчальних занять і позакласних заходів;

-   складання характеристики з урахуванням досягнень школяра;

-   аналіз рівня розвитку класного колективу;

-   аналіз результатів навчання школярів;

-   аналіз навчального заняття;

-   підготовка та проведення занять з батьками школярів за однією з педагогічних проблем;

-   проведення різноманітних занять та інших заходів з учнями та їхніми батьками.

     Виправдала себе практика складання програми підвищення загальноосвітнього та методичного рівня молодого педагога. Скажімо, у перший рік роботи, окрім відвідування відкритих уроків та проведення виховних заходів, молодий педагог відвідує «Школу молодого вчителя».

Заняття з молодими вчителями можуть вести директор школи та його заступники, учителі-методисти, найкваліфікованіші педагоги, шкільний психолог. Бажано залучати й працівників рай(міськ)методкабінету, інституту післядипломної педагогічної освіти та ін. Виправдала себе практика складання програми підвищення загальноосвітнього та методичного рівня молодого педагога.

Сучасному молодому вчителеві потрібна конкретна допомога в підвищенні рівня його психологічної культури та педагогічного мислення. Уміння психологічно обґрунтувати зміст навчальних програм з кожного предмета, практичне оволодіння знаннями психологічних механізмів навчальної роботи, методикою психолого-педагогічних спостережень за процесом розвитку особистості учнів, діагностико-прогностична діяльність значною мірою залежать від   сформованості в учителя психологічної готовності до навчально-виховної роботи. Так, учитель повинен уміти:

-   проектувати, конструювати навчальний матеріал, моделювати педагогічний процес, спрямовувати навчальну діяльність учнів на основі психологічних уявлень;

-   перетворювати наукову інформацію на навчальний матеріал, доступний розумінню учнів, пробуджувати інтерес до навчального предмета, розвивати творчу активність школярів;

-   спостерігати психологічний стан дітей, визначати особливості стосунків у дитячому колективі, здійснювати моніторинг;

-   здійснювати емоційно-вольовий вплив на дітей, виявляючи стриманість, організованість, цілеспрямованість, стійкість, самостійність, ініціативність;

-   ставити завдання, інструктувати дітей, координувати їхню діяльність, співпрацювати в навчальному процесі;

-   регулювати взаємини з дітьми, їхніми батьками, колегами, керівниками;

-   зовнішньо виражати емоції (мімікою, жестами, тоном), мати мовні здібності, які полягають у правильній артикуляції, дикції, багатстві усної мови;

-   засвоювати і поповнювати знання, аналізувати, узагальнювати, порівнювати, визначати головне, логічно мислити, використовувати дедуктивні та індуктивні методи мислення;

-   вивчати особливості учнів, окремих груп, колективів, чинники впливу на хід навчально-виховного процесу;

-   брати участь в експериментальній, творчій роботі, аналізувати її результати, ступінь ефективності.

   Вивченню запитів, інтересів, можливостей молодих учителів сприяє цілеспрямоване їх анкетування. Перше анкетування доцільно провести за результатами першого року роботи у травні. Наступне — після другого-третього року роботи молодого спеціаліста в школі.

    Професійному становленню молодого вчителя значною мірою сприяє добре налагоджена система внутрішньошкільного контролю за його роботою, при цьому перевагу слід надавати оглядовому то попереджувальному контролю.

Оглядовий контроль, який необхідний для загального ознайомлення із професійним рівнем молодого вчителя, слід проводити після 2—3 тижнів роботи у школі шляхом відвідування 3—4 уроків з однієї теми. Це дає можливість оцінити рівень ділових якостей педагога, ефективність організації навчально-виховного процесу.

Мета попереджувального контролю, який проводиться зазвичай у жовтні, — визначити можливі помилки у подальшій роботі вчителя і намагатися запобігти їм. У квітні слід перевірити, як молодий учитель працює над усуненням недоліків, реалізацією пропозицій, рекомендацій, висловлених у ході оглядового та попереджувального контролю. Під час організації контролю визначають його мету, розробляють план перевірки, обирають форми та методи контролю.

Висновки за результатами контролю мають включати:

-   констатацію фактичного стану справ;

-   об'єктивну оцінку цього стану;

-   рекомендації, пропозиції щодо удосконалення навчально-виховного процесу та ліквідації недоліків, прорахунків;

-   терміни ліквідації недоліків і, якщо потрібно, терміни повторного контролю за виконанням рекомендацій.

     Протягом другого року роботи молодого вчителя використовують персональний контроль, який передбачає вивчення всієї системи діяльності вчителя.

     На третій рік здійснюється фронтальний та класно-узагальнювальний контроль.

    Останнім часом набуває поширення інша форма керівництва роботою молодих педагогів: участь їх у роботі педагогічної майстерні або майстер-класу. Річ утім, що в системі наставництва не використовують важливої для успіху стажування умови — добровільне бажання того, хто навчається, запозичувати досвід роботи свого наставника. Навчання в майстер-класі ґрунтується на передачі вчителем особистого досвіду. Учитель, який веде заняття в майстер-класі, повинен вміти не тільки узагальнювати свій власний досвід, а й передавати його іншим. Для майстер-класу розробляють тематику занять, на яких використовують такі методи, як відкриті уроки вчителя- майстра, лекції, семінари, практичні заняття з проектування педагогічної діяльності, індивідуальні та групові консультації, уроки-панорами тощо. З метою більшої наочності доцільно проводити лекції; консультування поєднувати з прямим показом методів роботи, які належить передати.

     Важливе значення для професійного зростання має творчий звіт педагогів-початківців «День молодого вчителя», який доцільно спланувати так:

-  Проведення відкритих уроків і позакласних виховних заходів та їх обговорення.

-  Виставка методичних та дидактичних матеріалів, розроблених учителем-початківцем:

-  реферати з питань теорії навчання, психології, теорії та методики виховання;

-  доповіді, повідомлення з питань методики викладання предметів;

-  конспекти уроків різних типів та форм організації навчальних занять;

-  плани роботи предметних гуртків;

-  розробки позакласних виховних заходів;

-  плани виховної роботи класних керівників;

-  дидактичні матеріали та наочність, створені власноруч.

-  Огляд кабінетів учителів-початківців.

-  «Круглий стіл» із керівництвом закладу з питань рівня адаптації молодих фахівців у педколективі.

     У практиці роботи шкіл виправдали себе так звані місячники молодого вчителя «Ініціатива і творчість молодих».

Подобається